In the end, with the help of Igor and Rita, I found an apartment for myself. The room was en-suite in a house in Brunswick West.
The mistress of the house was an Asian woman of short stature. Besides me, there were two other guys living in the house, so a separate bathroom with a toilet meant a lot.
We were on duty, during which we took turns cleaning the whole house.
One of the windows of my room overlooked Victoria Street and there I had very noisy and cheerful neighbors who woke me up in the morning – these are rosella parrots.
Bright, green, yellow-red friends began their days cheerfully.
And one evening I saw something strange. On the electric wires stretched from my house in the opposite direction, someone stirred. He was taller than a cat with a long tail. When I told about the tightrope walker in the office this morning, they told me it was a possum.
Brunswick, like many other areas, was a typical Australian area. All Melbourne was the same – a lot of one-two-story houses spread over a large area and very few pedestrians.
The tram ride to the office took me 30 minutes one way and these movements deserve a separate story, which I will tell next time.
Моє нове місце проживання – Брансвік.
Зрештою, не без допомоги Ігоря та Рити я знайшла собі притулок. Кімната з власною ванною в будинку в районі Брансвік-Уест.
Хазяйкою будинку була азіатка невисокого зросту. Крім мене в будинку жили ще два хлопці, так що окрема ванна кімната з туалетом багато означала.
Ми чергували, під час яких по черзі прибирали весь будинок.
Одне з вікон моєї кімнати виходило на вулицю Вікторія і там у мене були дуже галасливі та веселі сусіди, які будили мене вранці – це папуги розелли.
Яскраві, зелені, жовто-червоні друзі весело розпочинали свої дні.
І одного вечора я побачила щось дивне. На електричних дротах, простягнутих від мого будинку в протилежний бік, хтось ворушився. Він був вищий за кішку з довгим хвостом. Коли я сьогодні вранці розповіла про канатоходця в офісі, мені сказали, що це опосум.
Брансвік, як і інші райони, був типовим австралійським районом. Весь Мельбурн був однаковим — багато одно-двоповерхових будинків, розкинутих на великій площі і дуже мало пішоходів.
Поїздка на трамваї до офісу займала у мене 30 хвилин в один бік і ці пересування заслуговує на окрему розповідь, яку я розповім наступного разу.
Добавить комментарий