Australia
https://www.youtube.com/watch?v=Enltv24Cs6Y
Flight to Melbourne.
June 9, 2016 Flight to Australia.
In the morning I woke up without suspecting anything and decided to put a new post on FB, I wanted to write that I was turning into a migratory bird and starting my long flight.
My daughter Sylvia called and said in an alarming voice: “Terrorist attack in Istanbul, many victims and your flight to Abu Dhabi canceled”
The attack took place on the night of June 29th. After Sylvia’s call, we turned on the TV and watched the details of this terrible crime.
I didn’t have the feeling that I needed to stop; the day before, such a lot of work was done to obtain a visa and buy tickets that it didn’t occur to me to postpone the trip. The plane took off with a 2-hour delay and I flew to Istanbul.
Ataturk Airport was as usual full of people and nothing reminded of what had happened. After the feeling that you are a soccer ball and you are being chased from rack to rack, I had to buy a new ticket for the Istanbul-Abu Dhabi flight (my flight was canceled) and flew to the Emirates at 1830.
The plane landed in Abu Dhabi around 11 pm, Etihad Airlnes changed my ticket for the morning without providing a hotel.
The night at the airport was difficult, despite the fact that there was a hall supposedly intended for relaxation.
The hall was located next to one of the Duty Free shops and early in the morning an employee came there and began to put things in order noisily shifting goods from shelf to shelf. He did it defiantly loudly, without looking and not realizing that there were people nearby who needed rest.
I, emerging from under the pareo, under which I hid my head so that the light would not hit my face, looked sternly at the worker. It was not right, he deliberately began to make even louder noise, apparently from annoyance that he had to go to work so early. It’s funny, but often, people like it, it’s unpleasant for others.
It was already difficult to fall asleep, and there was a man nearby, suffering for the same reason, and we had nothing left to do but get to know each other. It turned out to be a Frenchman named Alexander, his profession is chocolate, most likely he does not make chocolate himself, but is looking for the best cocoa beans.
Starting from 3 o’clock in the morning, until the very morning, we talked with him and it was very interesting. Thanks to the noisy airport worker, he gave us an interesting acquaintance, and Alexander and I became best friends on FB!
Австралія.
Переліт до Мельбурну.
9 червня 2016 року. Переліт до Австралії.
Вранці я прокинулася, нічого не підозрюючи і вирішила поставити нову посаду на ФБ, я хотіла написати, що перетворююся на перелітну птицю і починаю свій довгий політ.
Зателефонувала моя дочка Сільвія і тривожним голосом вимовила: “Терракт у Стамбулі, багато жертв і твій рейс до Абу Дабі скасовано”
Теракт стався в ніч проти 29 червня. Вже після дзвінка Сільвії ми увімкнули телевізор і подивилися подробиці цього страшного злочину.
Почуття, що треба зупинитися у мене не було, напередодні було проведено таку велику роботу з отримання візи та купівлі квитків, що відкладати поїздку в голову не спало. Літак вилетів у 2-годинну затримку і я прилетіла до Стамбула.
Аеропорт Ататюрк як завжди був повний народу і нічого не нагадувало про те, що сталося. Після відчуття, що ти футбольний м’яч і тебе ганяють від стійки до стійки, мені довелося купити новий квиток на рейс Стамбул-Абу Дабі (мій рейс було скасовано) і о 18:30 вилетіла в Емірати.
Літак приземлився в Абу Дабі близько 11 години вечора, Etihad Airlnes поміняли мені квиток на ранок, не надавши готелю.
Ніч в аеропорту була важка, незважаючи на те, що була зала, нібито призначена для відпочинку.
Зал знаходився поряд з одним з магазинів Дьюті Фрі і рано-вранці туди прийшов співробітник і став наводити порядок шумно перекладаючи товар з полиці на полицю. Він це робив зухвало голосно, не дивлячись і не усвідомлюючи те, що поруч знаходяться люди, які потребують відпочинку.
Я, виринувши з-під парео, під яким я ховала голову, щоб світло не лупцювало в обличчя, суворо подивилася на працівника. Це було неправильно, він став навмисне шуміти ще голосніше, мабуть від досади, що йому довелося так рано вийти на роботу. Смішно, але часто людям подобатися, робити іншим неприємно.
Заснути і так було складно, а поряд виявився чоловік, який страждає з цієї ж причини і нам не залишилося нічого більшого, ніж познайомитися. Ним виявився француз на ім’я Олександр, його професія шоколад, швидше за все він не сам робить шоколад, а займається пошуками найкращих какао бобів.
Починаючи з 3 години ночі, до самого ранку ми з ним розмовляли і це було дуже цікаво. Дякую шумному працівникові аеропорту, він подарував нам цікаве знайомство, а з Олександром ми стали найкращими друзями на ФБ!
Добавить комментарий