Friday. Akrunta news.
https://www.facebook.com/groups/461052681344642/posts/1223688535081049/
You know that we live very isolated in the Cypriot village and in principle we have no news. We ran away from them. The stress that millions of Ukrainians are now experiencing has begun to slowly subside. And this week, something happened that made our hearts pound with horror.
In the afternoon we heard the roar of an approaching plane. Airplanes usually fly over us at high altitude, but it was creepy. Our house stands at a height above the village and literally at the same height, only the first plane flew a little, a little higher, we saw flags and inscriptions on its stomach. Immediately, the next one flew after him, and after a few minutes another one. It seemed to me that smoke was coming out of it, and in two places, it lurched to the left and disappeared behind the mountains. We began to discuss this in the town – the children checked the flutes of the radar – they are fond of airplanes. These were not there – they are invisible to the radar. After perhaps half an hour, the sounds of the plane were heard again, we ran out and again saw a couple of planes, among them I remember, this one I found on Google. Only nine planes flew before dark, and then three more late in the evening.
We started to panic. In Cyprus, everyone remembers very well the events of 1974, when part of the island was captured by the Turks. Is it starting again? We just, just a little came to our senses, what should we do? We asked ourselves questions. Of course, we are alarmists, but this is not without reason.
The news never came out and we don’t know what it was. Our village and Cyprus continue their quiet life and we are with them!
П’ятниця. Новини Акрунти.
Ви знаєте, що ми живемо дуже відокремлено в кіпрському селі і, в принципі, у нас немає новин. Ми від них втекли. Стрес, який відчувають мільйони українців зараз, став потихеньку йти. А цього тижня сталося те, що змусило наші серця битися від жаху.
Після полудня ми почули гул наближення літака. Зазвичай над нами на великій висоті пролітають літаки, але це було моторошно. Наш будинок стоїть на висоті над селом і буквально на цій же висоті, тільки трохи, трохи вище, пролетів перший літак, ми бачили прапори та написи на його животі. Відразу все за ним пролетів наступний, а за кілька хвилин ще один. Мені здалося, що з нього йшов дим, причому в двох місцях, він нахилився ліворуч і зник за горами. Ми стали містечко обговорювати це- діти перевірили флейт радар- вони захоплюються літаками. Цих там не було – вони невидимі для радара. Після, мабуть, пів години, знову пролунали звуки літака, ми вибігли і знову побачили пару літаків, серед них я запам’ятала, ось цей який знайшла в Гуглі. До темряви пролетіло дев’ять літаком, а потім пізно ввечері ще три.
У нас почалася паніка. На Кіпрі всі дуже добре пам’ятають події 1974 року, коли частина острова була захоплена турками. Невже знову починається? Ми тільки, тільки трохи прийшли до тями, що нам робити? Ми ставили собі запитання. Ми звичайно ж панікери, але це не так.
Новини так і не з’явилися, і ми не знаємо, що це було. Наше село та Кіпр, продовжують своє спокійне життя і ми разом з ними!
Добавить комментарий