What was notable this week?
First, we visited Sylvia and enjoyed her art of preparing delicacies. I don’t have words to describe the amazing flavors of everything she cooked. This is truly true art. When opening galleries, it seemed to me that Lily needed art, that they needed to immerse themselves in the celebration of painting, and over time I realized that the most important thing for people is food. And the way and with what feeling it is presented is actually called art.
The second news from emigration this week was that I finished a new job. I called it “When the War Ends.”
In fact, after the shelling of our Odessa and my work, into which I put all my desire to protect my hometown from bombing, confusion began in my soul. I couldn’t work and couldn’t live without not working, so I resorted to my favorite pastime – peace through painting. What you will see is exactly my confusion.
П’ятничні новини з Лімассолу.
Що було цього тижня чудового?
Перше, ми були в гостях у Сільвії та насолодилися її мистецтвом готувати делікатеси. У мене немає слів, якими можна охарактеризувати чудові смаки всього того, що вона готувала. Це справжнє справжнє мистецтво. Відкриваючи галереї, мені здавалося, що лілі потребує мистецтва, що їм необхідно поринати у свято живопису, а згодом я зрозуміла, що для людей найголовніше це їжа. І те, яким чином і з яким почуттям це подається, насправді називається мистецтвом.
Другою новиною з еміграції цього тижня стало те, що я закінчила нову роботу. Я назвала її “Коли закінчиться війна”.
Насправді, після обстрілів нашої Одеси та моєї роботи в яку я вклала все своє бажання захистити рідне місто від бомбардувань, у моїй душі почалося сум’яття. Я не могла працювати і не могла без того, що не працювати і тому вдалася до свого улюбленого заняття-умиротворення через живопис. Те що вийшло ви побачите, це саме моє сум’яття.
Добавить комментарий