Gokarna, Karnataka, India

Gokarna, Karnataka, India

Gokarna is a small town on the west coast of India in the state of Karnataka. The main temple of the town is the temple of Lord Shiva. There are many other temples in Gokarna.

Gokarna is one of the seven major Hindu pilgrimage centers. Once it has been an untouched beach near the mouth of the river Aghanashini. In recent years, due to the number of tourists, the city has changed. This is not just a center of pilgrimage.

Thanks to the beautiful nature and the rural way of life of many young Western tourists began visiting Gokarna about ten years ago. Beaches around Gokarna are not used by local people, they are visited by mainly tourists. Enterprising locals started to open stores, restaurants, and now resorts that cater to wealthy tourists.

There is a legend about the temple, told in the epic Ramayana, about how the demon king Lanka, and not only worshiped Shiva Linga in the Mahabaleshwar Temple. The legend also reveals the naming of the town Gokarna.

Ravana’s mother, loyal and devoted to Lord Shiva, worshiped Shiva Lingam to bring prosperity to his son. Indra, the Lord of Heaven, envied, stole Lingam and threw him into the sea. Distraught mother Ravana became hungry, and her worship of Shiva was broken. Ravana then promised his mother that he would go to Mount Kailash, the abode of Lord Shiva, and bring home Atmalinga for its worship. Ravana performed severe penance at Mount Kailash to please Lord Shiva and his melodious voice sang in praise of Shiva. He even cracked his own head and made a harp with strings taken from his skin and intestines. Shiva was very happy with all these devotees’ worship and agreed to repay Ravana. Ravana was very pleased with the promise of Shiva, he asked him for Atmalinga. He also asked his wife for himself, such a good as the Mind (mother of creation), the wife of Shiva. Shiva took Atma lingam, shining brightly like the sun from my heart, and gave Ravana strict instructions that must be complied with in the world. As to the second request for a beautiful wife, Siva offered his wife, since in his opinion, no other woman was more beautiful than the Mind, there was nowhere. The Uma, which was sent to Shiva with Ravana, appealed to Lord Vishnu for help. Vishnu agreed to help her, and he met Ravana in Gokarna, disguised as an old and fragile Brahmin. Brahma asked Ravana about who is it, such a beautiful woman. Ravana, in his enthusiasm, explained that Shiva gave him his wife. Ravana was very pleased with the praise of Brahmin. This is his undoing because at that moment, made a joke of Vishnu and Uma trading on Mandodari’s daughter mayasura.

Ravana returned home carrying Atmalinga. On the way, he met Ganesh in the garb of the shepherd (at the request of Indra). At this moment Ravana immediately withdraw the call of nature, and he asked Ganesha Atmalinga to hold it in his hands until he returned after washing. There is another version of the legend which describes this moment. It is said that Ravana, being a Brahman wanted to offer to perform evening prayers, sandhyavandanam and he, therefore, asked Ganesha, who appeared before him as a Brahmin boy asks, to hold Atmalinga, until he returned; and in any case not lower it to the ground.

However, Ravan was unable to return at a specified time. Ganesha cried out three times the name of Ravana. Even before Ravana returned, Ganesha Atmalinga put on the ground, tricked Ravana, and disappeared along with their cows. Ravana began to pursue a single cow, which began to disappear underground. Nevertheless, he managed to get only the ear of a cow, as the rest of the cow’s body had disappeared underground. It is this ear is now seen in fossilized form, which was called “Gokarna”, which means “cow’s ear.”

Then Ravana struggled to raise Lingam, but it did not work. Ravana even fainted. Then he gave the name of Mahabaleshwar (ie powerful) Atmalinga. Thus, according to legend, this place now has three deities, namely:. Gokarna, cow ear; Atmalinga or Shiva Linga, which is worshiped in the Mahabaleshwar Temple; and the Goddess Bhadrakali, which celebrates all the divine, which are an integral part of Gokarna.

Гокарна, штат Карнатака и та його легенди

Гокарна – це невелике містечко на західному узбережжі Індії в штаті Карнатака. Головним храмом міста є храм бога Шиви. У Гокарні є багато інших храмів.

Гокарна є одним із семи головних індуїстських центрів паломництва. Колись це був незайманий пляж біля гирла річки Аганашіні. За останні роки через кількість туристів місто змінилося. Це не просто центр паломництва.

Завдяки красивій природі і сільському способу життя багато молодих західних туристів почали відвідувати Гокарну близько десяти років тому. Пляжі навколо Гокарни не використовуються місцевим населенням, їх відвідують переважно туристи. Підприємливі місцеві жителі почали відкривати магазини, ресторани, а тепер курорти, які обслуговують заможних туристів.

Існує легенда про храм, розказана в епосі Рамаяна, про те, як цар демонів Ланка, і не тільки, поклонявся Шиві Лінга в храмі Махабалешвар. Легенда також розкриває назву міста Гокарна.

Мати Равани, вірна і віддана Господу Шиві, поклонялася Шиві Лінгаму, щоб принести процвітання його синові. Індра, Володар Неба, через заздрість викрав Лінгама і кинув його в море. Збентежена мати Равана зголодніла, її поклоніння Шиві було порушено. Тоді Равана пообіцяв своїй матері, що піде на гору Кайлаш, обитель Господа Шиви, і принесе додому Атмалінгу для поклоніння їй. Равана виконав сувору покуту на горі Кайлас, щоб догодити Господу Шиві, і його мелодійний голос співав на хвалу Шиві. Він навіть розбив собі голову і зробив арфу зі струн, витягнутих зі шкіри та нутрощів. Шива був дуже радий поклонінню всіх цих відданих і погодився відплатити Равані. Равана був дуже задоволений обіцянкою Шиви, він попросив його Атмалінга. Він також попросив собі дружину, таке благо, як Розум (мати творіння), дружина Шиви. Шива взяв Атма лінгам, що сяяв яскраво, як сонце, з мого серця і дав Равані суворі вказівки, яких слід дотримуватися у всьому світі. Що стосується другого прохання про красиву дружину, Сива запропонував свою дружину, оскільки, на його думку, іншої жінки, красивішої за Розум, не було де. Ума, який був посланий до Шиви разом з Раваною, звернувся до бога Вішну за допомогою. Вішну погодився допомогти їй, він зустрів Равану в Гокарні, перевдягненого старим і тендітним брахманом. Брахма запитав Равану, хто це, така красива жінка. Равана, у своєму ентузіазмі, пояснив, що Шива дав йому свою дружину. Равана був дуже задоволений похвалою Брахмана. Це його загибель, тому що в той момент Вішну пожартував і Ума обмінялася на дочку Мандодарі Маясуру.

Равана повернувся додому з Атмалінгою. По дорозі він зустрів Ганеша в одязі пастуха (на прохання Індри). У цей момент Равана негайно пішов на поклик природи, і він попросив Ганешу Атмалінгу потримати в руках, поки той не повернеться після миття. Існує ще одна версія легенди, яка описує цей момент. Кажуть, що Равана, будучи Брахманом, хотів запропонувати виконати вечірні молитви, сандх’яванданам, і тому він попросив Ганешу, який з’явився перед ним, як просить хлопчик Брахман, тримати Атмалінгу, доки він не повернеться; і ні в якому разі не опускати його на землю.

Однак Раван не може повернутися до зазначеного часу. Ганеша тричі вигукнув ім’я Равани. Ще до того, як Равана повернувся, Ганеша Атмалінга опустився на землю, обдурив Равану і зник разом із їхніми коровами. Равана почав переслідувати одну корову, яка почала зникати під землею. Проте йому вдалося дістати лише вухо корови, оскільки решта тіла корови зникла під землею. Саме це вухо зараз видно в скам’янілому вигляді, яке отримало назву «Гокарна», що означає «коров’яче вухо».

 Тоді Равана намагався підняти Лінгама, але це не спрацювало. Равана навіть знепритомнів. Потім він дав ім’я Махабалешвар (тобто могутній) Атмалінга. Таким чином, згідно з легендою, це місце зараз має три божества, а саме:. Гокарна, коров’яче вухо; Атмалінга або Шива Лінга, якому поклоняються в храмі Махабалешвар; і Богиня Бхадракалі, які прославляють усе божественне, що є невід’ємною частиною Гокарни.

Maysor, Karnataka, India

Mysore, is the third most populous city in the state of Karnataka, India. Located at the foot of Chamundi hills about 146 km south-west of the state capital Bangalore, is located on an area of ​​128.42 km2. Population of  it is 887,446 by national census in 2011.

Mysore was the capital of the Kingdom of Mysore for almost six centuries. Patrons and cultural figures Wodeyar dynasty, made a significant contribution to the cultural development of the city. The cultural atmosphere and achievements of Mysore earned the status of cultural capital of Karnataka.

Mysore is famous for its palaces, including the Palace of Mysore. At the celebrations that take place during the Dasara festival, a large number of tourists come to the city. Mysore is famous for its painting, the sweet dish Mysore Pak, Mysore Peta a traditional silk turban and the Mysore silk saree.

Tourism is a major industry. Information technology has become a major employer as well, along with traditional industries. Mysore has good rail and bus transport infrastructure intercity communications. The city’s first private radio station in India was opened. Mysore has the University that produced several well-known authors, in particular in the field of literature in Kannada. Cricket is the most popular sport in the city.

We arrived in Mysore in the early, early morning. It was still dark. Due to this we were able to observe how the city wakes up. Like a lot of sellers of morning newspapers, sitting right on the ground, making ready for sale a huge stack of newspapers. We visited in the morning the wholesale market for the sale of bright colorful flower garlands. It was incredibly interesting.

Ми прибули в Майсур рано-рано вранці. Було ще темно. Завдяки цьому ми змогли спостерігати, як прокидається місто. Як багато продавців ранкових газет, сидячи прямо на землі, готуючи до продажу величезну стопку газет. Ми відвідали вранці оптовий ринок з продажу яскравих різнокольорових квіткових гірлянд. Це було неймовірно цікаво.

Майсур є третім самим густонаселеним містом у штаті Карнатака, Індія. Розташований у підніжжя холмов Chamundi близько 146 км до південного заходу від столиці штату Бангалор, він розташований на площі 128,42 км2. За підсумками національного перепису 2011 року населення становить 887 446 осіб.

Майсур був столицею Королівства Майсур протягом майже шести століть. Меценати та культурні діячі династії Водеяр внесли значний вклад у культурний розвиток міста. Культурна атмосфера і досягнення Майсура заслужили статус культурної столиці штату Карнатака.

Майсур відомий своїми дворцями, в тому числі дворца Майсур. На торжества, які проходять під час фестивалю Дасари, в місто приїжджає велика кількість туристів. Місто славиться своєю Майсурською живописом, солодким блюдом Майсур Пак, Майсур Пета (традиційний шелковий тюрбан) і шелковими Сари Майсур.

Туризм є основним відростком. Інформаційні технології стали таким же великим роботодавцем наряду з традиційними отраслями. Майсур має хорошу залізничну та автобусну транспортну інфраструктуру міжміських повідомлень. У місті була відкрита перша приватна радіостанція в Індії. У Майсуре розташований університет, який підготував кілька відомих авторів, зокрема, в області літератури каннади. Крикет є самим популярним видом спорту в місті.