Gulhane is also important from a historical point of view. The Byzantines equipped this area for barracks, and the Ottomans held chic celebrations here. Gulhane Park was opened to the general public in 1912. In 1955, a large zoo was opened in its perimeter.
During the Byzantine period, the Mangana Palace, built after Gülhane, was the center of military storms. At the same time, the area was considered sacred due to the presence of the monastery of St. George. After the conquest of Istanbul, Sultan Mehmed the Conqueror turned Sarayburna into ramparts and built the Chinese Pavilion. Holidays were held here, as well as wrestling and javelin throwing competitions. Many memorial stones have been placed in Gülhan to commemorate important gatherings and demonstrations. The Grand Vizier Sinan Pasha built here the famous shrine for Murad the Third. A special group called the “Gulhane Team” was created to clean the gardens and palaces of the park.
At the mere mention of Gulhane Park, the poem “Walnut Tree” by the famous Turkish poet Nazim Hikmet comes to mind. According to legend, the author of the work, while waiting for his beloved in the park, approached a walnut tree when he saw the police. And he came up with a poignant poem on behalf of the walnut tree: “… I am a walnut tree in the Gulhane park, overgrown, old, branchy – look! “But neither the police nor you know about me.” The song with these words was performed by the famous Turkish singer Cem Karaca.
Парк Гулхане. Стамбул.
Гюльхане – найдавніший стамбульський парк, територіально розташований поруч із палацовим комплексом Топкапи. Колись парк був частиною палацу. Назва Гюльхане («Gülhane») перекладається російською мовою як «Палац троянд». Найменування говорить саме за себе: навесні та влітку парк перетворюється і в ньому розквітає понад 80 000 троянд, які становлять ідеальне сусідство із чудовими тюльпановими клумбами. У зимовий сезон Ґюльхане можна назвати палацом незабудок, які покривають територію парку пишним килимом.
Гюльхане – також важливий з історичної точки зору. Візантійці обладнали цю територію під казарми, а Османи проводили тут розкішні святкування. Парк Гюльхане був відкритий для широкого загалу в 1912 році. 1955 року в його периметрі відкрили великий зоопарк.
У візантійський період палац Мангана, побудований за Гюльхане, був центром військових бур. У той самий час цей район вважався священним через наявність монастиря Святого Георгія. Після завоювання Стамбула султан Мехмед Завойовник перетворив Сарайбурну на вали і побудував Китайський павільйон. Тут проходили свята, а також змагання з боротьби та метання списа. У Гюльхані розмістили безліч меморіальних каменів на згадку про важливі збори та демонстрації. Великий візир Сінан Паша збудував тут знамениту святиню для Мурада Третього. Для прибирання садів та палаців парку було створено спеціальну групу під назвою «Команда Гюльхане».
При одній згадці про парк Гюльхане на думку спадає вірш «Горіхове дерево» відомого турецького поета Назима Хікмета. За легендою, автор твору, чекаючи на свою кохану в парку, підійшов до горіхового дерева, коли побачив поліцію. І в нього народився пронизливий вірш від імені горіхового дерева: «…Я – дерево горіхове в парку Гюльхане, розросле, старе, гіллясте – дивись! – Але ні поліція, ні ти не знаєте про мене. Пісню із цими словами виконав відомий турецький співак Cem Karaca.
Добавить комментарий