Legend of Meenakshi.
After Indra killed the demon, no one was hurt. This act brought him a curse, causing him to become a vagabond. During his wanderings, Indra felt lost, and no one showed him the way to atone for his sin. After long wanderings Indra was released from his sufferings by Shivalingam in the forest and so he built a small temple.
It so happened that at that time King Pandyan ruled in South India, he was called Malayadhwaja, he ruled the small city of Manavur, which was very close to Shivalingam. He was the son of Kulashekara Pandyas. He learned about the Shivalingam and decided to build a huge Shiva temple in the Kadambavanam forest. He founded a beautiful principality called Madurai.
The king was childless and was looking for an heir to the kingdom. Shiva gave him the child Ayonija (not born from the womb) for his prayers. This child was three years old, and in fact he was the incarnation of the goddess Parvati, the wife of Shiva. She was born with an eye-shaped fish and another extra breast. It was said that the third breast would disappear when she met her future husband. She was named Meenakshi (meaning fish) her name was a combination of Meen (meaning fish) and akṣhi (meaning eyes). Meenakshi also means “one who has eyes like a fish”. The fish are said to feed their young ones with their eyes, so does the goddess appear to her devotees. It is believed that one look from her is enough for our suffering to disappear.
She grew up to become the personification of Shiva-Shakti. After the death of the king, she ruled the kingdom very skillfully.
One day she went to the Himalayas and when she saw Shiva her extra breasts disappeared. Many of the gods and goddesses came to witness their marriage.
At the wedding celebrations, the gods refused food, if Shiva did not perform a majestic dance for everyone gathered on the spot. It was the Chidambarame dance, the cosmic dance in the presence of his wife Meenakshi. It embodies and combines all vitality and beauty into one whole. Eventually Meenakshi was merged with the shivalingam and became the epitome of life and beauty.
Легенда про Мінакші.
Після того як Індра вбив демона, ніхто не постраждав. Цей вчинок приніс йому прокляття, через що він став бродягою. Під час своїх поневірянь Індра почувався втраченим, і ніхто не вказав йому способу спокутувати свій гріх. Після довгих поневірянь Індра був звільнений від страждань Шівалінгамом у лісі, і тому він побудував невеликий храм.
Так сталося, що в той час в Південній Індії правив цар Пандян, його називали Малаядхваджа, він правив невеликим містом Манавур, яке знаходилося зовсім недалеко від Шивалінгама. Він був сином Кулашекара Пандьяса. Він дізнався про Шивалінгам і вирішив побудувати величезний храм Шиви в лісі Кадамбаванам. Він заснував прекрасне князівство під назвою Мадурай.
Король був бездітним і шукав спадкоємця королівства. Шива дав йому дитину Айонію (не народжену з утроби матері) за його молитви. Цій дитині було три роки, і насправді він був втіленням богині Парваті, дружини Шиви. Вона народилася з рибкою у формі ока та ще однією додатковою грудьми. Говорили, що третя грудь зникне, коли вона зустріне свого майбутнього чоловіка. Її назвали Мінакші (що означає риба), її ім’я було поєднанням Мін (що означає риба) та акші (що означає очі). Мінакші також означає «той, хто має очі, як у риби». Кажуть, що риби годують своїх дитинчат очима, тому богиня з’являється перед своїми прихильниками. Вважається, що одного її погляду достатньо, щоб наші страждання зникли.
Вона виросла і стала уособленням Шиви-Шакті. Після смерті короля вона дуже вправно керувала королівством.
Одного разу вона поїхала в Гімалаї, і коли побачила Шиву, її зайві груди зникли. Багато богів і богинь прийшли, щоб засвідчити їхнє весілля.
На весільних торжествах боги відмовлялися від їжі, якщо Шива не виконував величний танець для всіх, хто зібрався на місці. Це був танець Чідамбараме, космічний танець у присутності його дружини Мінакші. Він втілює і поєднує всю життєву силу і красу в одне ціле. Згодом Мінакші об’єднали з шивалінгамом і стали втіленням життя та краси.
Добавить комментарий