Yesterday the final 10-day Grand Parade carnival took place in Limassol and I was able to immerse myself in it.
What I felt on the eve of this event is difficult to describe in words. Another barbaric raid on his native Odessa, dozens killed and wounded. I have a lump inside that comes to my throat, I cry all the time. But I decided to go to the carnival, no matter what. I decided and did it. In the morning, Sylvia and Marcel, who were on their way to work at the restaurant, stopped by to pick me up. The start of the procession was announced at 13:00. I spent time in the restaurant, watered all the flowers and helped prepare the restaurant for opening. Before that, I had mapped out a route for myself and showed it to Sylvia, but she found me a different route and even took me by car to the place where the columns were formed.
This was the place where the holiday was born! I was greeted by loud music, the smell of fried meat – Sovlaki – local kebabs and a cheerful audience.
And I turned on and went filming everything on my phone. It was very loud and a lot of fun! I even began to worry about my blood pressure, because my emotions were at super high vibrations.
I walked and had the opportunity to film the action of life, the action of fun and happiness. At some point, when my path narrowed, I came under fire from some kind of toffee and after that they sprinkled me with candy and sprinkled me from head to toe, they flooded my phone and I had to stop filming and clean my phone. Soon my path narrowed and it became difficult to move forward; I entered places limited by a fence and there was no way out except to climb over. And suddenly I found myself right in the central square, where the carnival action itself had already begun. Bands performed their novers, drums beat, women danced support dances, and reporters and photographers filmed it all. I also worked, but I realized that I was disturbing everyone and decided to go back. I filmed many minutes of video, and on the way back I started taking photos. I walked and walked and finally found a place where I could get behind the fence, but I couldn’t do it myself; I decided and asked the young Cypriot standing next to me to support me. And now I’m free!
Happy, I went to the Seafood restaurant, where a traditional lunch was waiting for me! This time I ordered a salmon burger and it was great.
On the same day, I edited a video and shared it on all social networks. and here I publish photos! Enjoy.
RS. By the way, I was worried about the pressure in vain – that day everything was ok with me!
Лімасол Гранд Парад 2024
Учора в Лімасолі відбувся завершальний 10-денний карнавал Гранд Парад і мені вдалося в нього поринути.
Те, що я відчувала напередодні цієї події, важко описати словами. Черговий варварський наліт на рідну Одесу, десятки вбитих та поранених. Усередині у мене ком, який підходить до горла, весь час плачу. Але я вирішила піти на карнавал, незважаючи ні на що. Вирішила та зробила. З ранку Сільвія та Марсель, які їхали на роботу до ресторану, заїхали за мною. Початок ходи було оголошено на 13 00.
Я провела час у ресторані, полила усі квіточки та допомогла підготувати ресторан до відкриття. До цього я проклала собі маршрут на карті та показала його Сільвії, але вона знайшла мені інший шлях і навіть завезла мене на машині до місця, де формувалися колони.
Це було місце де народжувалося свято! Мене зустріла гучна музика, запах смаженого м’яса -Совлаки- місцевих шашличків і публіка, що веселиться.
І я ввімкнулась і пішла, знімаючи все на телефон. Це було дуже голосно та дуже весело! Я навіть почала переживати за свій тиск, адже мої емоції були на супер високих вібраціях.
Я йшла і в мене була можливість знімати дійство життя, дійство веселощів та щастя. В якийсь момент, коли мій шлях звузився, я потрапила під обстріл якимись тягучками і мене після цього припорошили цукерки і обсипали мене з ніг до голови, залили мій телефон і мені довелося зупинити зйомку і почистити телефон. Незабаром мій шлях звузився і стало складно просуватися вперед – я зайшла в місця обмежені огорожею і їх не було виходу – хіба що перелазити. І раптом я опинилася прямо на центральній площі, де вже почалася сама дія карнавалу. Групи виконували свої новери, били барабани, жінки танцювали танці підтримки, а репортери та фотографи все це знімали. Я теж працювала, але зрозуміла, що заважаю всім і вирішила повернутись назад. Я знімала багато хвилин відео, і на зворотному шляху почала робити фото. Я йшла, йшла і нарешті знайшла місце де могла б потрапити за огорожі, але сама цього зробити не могла-я наважилася і попросила молодого кіпріота, що стояв поруч, підтримати мене. І ось я на волі!
Щаслива я вирушила до ресторану Сіфуд, де на мене чекав традиційний ланч! На цей раз я замовила собі бургер з лососем і він був чудовий.
Цього ж дня я змонтувала відео та поділилася ним у всіх соцмережах. а тут я публікую фото! Насолоджуйтесь.
РС. До речі, щодо тиску я переживала даремно-цього дня зі мною було все ок!
Добавить комментарий