Radu and I cannot live without Cape Town and our Africans miss us.
So in March 2019 I go to the capital to submit documents to the South African embassy.
I have already adapted to visiting Kiev and arrive there for one day, in the evening I board Chernomorets, which arrives very early, having traced the trolleybus route from the station, I calmly move out following it, and on foot I come to the embassy.
At the South African Embassy, I worked closely for many years, representing this beautiful country throughout Ukraine with my picturesque project “Ah, Africa”. Therefore, I am well acquainted with all the embassy employees, but this, of course, does not give me any privileges; they are still strict in accepting documents. It’s a pity, of course, that when applying for a visa, personal presence is always necessary. And this applies only to Ukraine.
But for me this is not a problem, but another adventure!
Березень 2019 року. Поїздка до міста Києва.
Ми з Раду не можемо жити без Кейптауна і наші африканці нудьгують за нами.
Тож у березні 2019 року я вирушаю до столиці для того, щоб подавати документи до посольства ПАР.
Я вже пристосувалася відвідувати Київ і приїжджаю туди на один день, з вечора сідаю на Чорноморець, який приходить дуже рано, простеживши маршрут тролейбуса від вокзалу, я спокійно висуваюся йдучи за ним, і пішки приходжу до посольства.
У посольстві ПАР я тісно співпрацювала багато років, представляючи цю прекрасну країну по всій Україні, своїм мальовничим проектом «Ах, Африка». Тому я добре знайома з усіма співробітниками посольства, але це звичайно ж не дає мені жодних привілеїв, вони, як і раніше, суворі в прийомі документів. Шкода, звичайно, що при подачі документів на отримання візи завжди потрібна особиста присутність. І це поширюється лише на Україну.
Але для мене це не проблема, а ще одна пригода!
Добавить комментарий