I am a tram hare.
As you understand, the Redbubble company paid residents their expenses and, at first glance, impressive in size, it was promised $ 1,500, but in fact it turned out to be not so big and it was difficult to make ends meet.
The rent was $600, plus utilities.
A one-way tram fare was almost $5. So round trip 10, five days a week times 4 weeks is $200.
And we also needed materials for work, although some of them were also paid for and food.
The cheapest is 10 dollar sushi, which, like Fast food, was sold in kiosks right on the streets. $300 a month and that’s just lunch.
So what a budget. But I soon figured out the shops and found affordable ones, bought vegetables and cooked for myself.
But with the tram, I decided to ride as a hare, and probably I was the only one like that. It was scary, every time I was waiting for the controller and did not know what would happen to me. It seemed to me that it should be a person dressed in a special uniform, it seemed to me that I had already seen such people. But after a few months, the controllers still appeared, but they did not stand out among the passengers, and having found one hare, they did not fine him, but simply politely asked him to pay for the fare.
So I was in the shoes of a tram hare at my venerable age.
Я трамвайний заєць.
Як ви зрозуміли, компанія оплачувала резидентам їхні витрати і велика за розмірами на перший погляд, було обіцяно 1500 доларів, насправді виявилася не такою великою і було важко зводити кінці з кінцями.
Оплата за оренду становила 600 доларів, плюс комунальні послуги. А вартість проїзду у трамваї в один бік коштувала майже 5 доларів. Так що туди і назад 10, 5 днів на тиждень, помножити на 4 тижні – це 200 доларів.
А ще були потрібні матеріали для роботи, хоча частина з них так само оплачували і харчування. Найдешевше – це 10 доларові суші, які, як Фаст фуд, продавалися в кіосках прямо на вулицях. 300 доларів на місяць і це лише обід.
Так що такий собі бюджет. Але я скоро розібралася з магазинами та знайшла доступні, купувала овочі та готувала сама собі.
А ось із трамваєм я вирішила їздити зайцем, і напевно я була така одна. Це було страшно, я щоразу чекала контролера і не знала що зі мною буде. Мені здавалося, що це має бути людина одягнена у спеціальну форму, мені здавалося, що я вже бачила таких. А ось через кілька місяців, контролери все ж таки з’явилися, але вони не виділялися серед пасажирів, і знайшовши одного зайця, його не оштрафували, а просто ввічливо попросили його оплатити проїзд. Тож я побувала у шкурі трамвайного зайця у своєму поважному віці!
Добавить комментарий