“There is a city that I see in my dreams”
Yes, that’s true, but lately I’ve been thinking about how much the damned imperialists have fooled us. Why is it that in a city in which Greeks and Jews and Italians and Moldovans, you name it, lived and still live, songs are sung only in the language of our enemy? Is it time to make a change?
So I tried to translate Utesov’s song into our language!
This is the place I always dream about.
Oh, only you knew how it is nice!
Near the Black Sea, it appeared to me,
Flowering acacias city!
There is a place near the flowering acacias, near the Black Sea.
The sea in which I swim and drown;
And they were pulled ashore happily.
Breathe like I breathed in my childhood,
I couldn’t get enough of it!
I could not breathe enough, city near Black Sea.
I’ll never forget the boulevard and the lighthouse,
The fires of steamboats are alive,
The bench, where i sit with my beloved one,
Have a look to each other’s eyes!
We looked ahead to the Black Sea.
That’s the Red land, where my young friend
Lying in the fire.
It’s not for nothing that my world is golden,
And the place was named Hero!
And the place is named Hero, city near Black Sea.
Life will be deprived of everything beautiful,
Whether you are getting old, you are still young.
And in the spring of every one want to come back
To this happy place!
Моя Одеса. 2019.
«Є місто, яке я бачу уві сні»
Так, це так, але останнім часом я думаю про те, як нам задурили голову прокляті імперіалісти. Чому в місті, в якому жили і живуть і греки та євреї та італійці та молдавани, кого тільки не назвеш, пісні співаються лише мовою нашого ворога? Чи не час внести зміни?
Ось я спробувала перекласти пісню Утьосова на нашу мову!
Є місто, яке я бачу уві сні.
О, якби ви знали, як добре!
Біля Чорного моря, з’явилося мені,
У квітучих акаціях місто!
Біля квітучих акацій місто, біля Чорного моря.
Є море, в якому я плив і тонув;
І на берег витягнутий на счастье.
Повітря, яке я в дитинстві вдихнув,
І вдосталь не міг набридатися!
І вдосталь не міг надихатись, про Чорне море.
Повік не забуду бульвар та маяк,
Вогні пароплавів живі,
І лавку, де ми, кохано моя,
У очі заглянули вперше!
У очі заглянули вперше, про Чорне море.
То Рідна земля, де мій друг молодий
Лежавши він обпалюєм боєм.
Недарма вінок йому світ золотий,
І названо місто Героєм!
І названо місто Героєм, про Чорне море.
Життя залишиться прекрасним завжди,
Хоч старишся ти, чи молодий.
А кожною весною так тягне сюди
У сонячне, радісне місто!
Добавить комментарий