After the exhibition organized for me by Robert Guliyev and Artur Balzhik, it seemed to me that arranging a personal exhibition on my birthday was a good idea. But unfortunately, as they say, “it’s better not to enter the same water twice”
It was very easy for me to agree with the management of the Literary Museum about the exhibition and the timing, and of course, Robert Guliyev and Vina Guliyev supported me and KISS chocolate joined them, we did everything as it should, but …
Maybe this is my subjective opinion, but exhibitions in Odessa are of no interest to anyone, except for a dozen regular visitors who like to eat. I am tired of this. The exhibition in the Gardens of Victory was chic, although there, no one ever inquired about the cost of the work and no one bought anything. But then, a lot of friends came to the opening and it was incredibly nice.
Of course, guests and friends were with me and I am very, very grateful to them. But then again, no one showed even curiosity and did not ask about the cost of the work. Tell me, please, why should the artist of the exhibition?
Here, on top of everything else, another event was scheduled for the opening time, and the invitees who went to it just went to drink free champagne – they didn’t need the exhibition.
My desire to demonstrate my work in my beloved city of Odessa was gradually fading away. Yes, and there were problems with the exposition, at first I was given all the halls of the exhibition wing, then it turned out that some of the halls needed to be vacated for another exhibition – the conveyor was working, but my exposition was useless. Many years have passed and now I am far away and everything has changed in Ukraine. I hope that after the Victory everything will become more humane and we will.
18 травня 2018 року відбулося відкриття моєї персональної виставки “Жіночі образи” до Одеського Літературного музею.
Після виставки, яку організували для мене Роберт Гулієв та Артур Бальжик, мені здалося, що влаштування персональної виставки в день народження це гарна ідея. Але на жаль, як кажуть-«в одну воду двічі краще не входити»
Мені було дуже легко домовитися з дирекцією Літературного Музею про виставку та терміни, і звичайно мене підтримав Роберт Гулієв та Вина Гулієвих і до них приєдналися ще КІС шоколад, ми все зробили як годиться, але…
Можливо, це моя суб’єктивна думка, але виставки в Одесі нікого не цікавлять, окрім десятка постійних відвідувачів, любителів перекусити. Мені це набридло. Виставка в Садах Перемоги була шикарною, хоч і там ніхто жодного разу не поцікавився вартістю робіт і ніхто нічого не придбав. Але тоді, на відкриття прийшло багато друзів і це було неймовірно приємно.
Гості та друзі звичайно були зі мною і я їм дуже, дуже вдячна. Але знову ж таки ніхто не виявив навіть цікавості і не запитав про вартість робіт. Скажіть мені на мило, навіщо художнику виставки?
Тут же до всього іншого, на час відкриття було призначено ще один захід та запрошені, які йшли на нього, просто зайшли випити безплатного шампанського-виставка їм була ні до чого.
Моє бажання демонструвати свої роботи в улюбленому місті Одесі поступово згорталося нанівець. Та й з експозицією виникли проблеми, спочатку мені надали всі зали виставкового крила, потім виявилося, що деякі із залів потрібно звільнити під іншу виставку-конвеєр працював, а моя експозиція була ні до чого. Пройшло багато років, і я зараз далеко і в Україні все змінилося. Я сподіваюся, що після Перемоги все стане більш людяним і ми будемо пишатися самі собою, українцями у своїй Незалежній Країні! Слава Україні!
Добавить комментарий